Біблійне християнство і психотерапія про зцілення душі (психіки)

Показані спільні для психології та християнства теоретичні положення і практичні методи зцілення: інсайт, усвідомлення несвідомого, прийняття особистої відповідальності, безумовне прийняття, безоцінне ставлення, емпатія, конгруентність, приєднання, конфіденційність, позитивне мислення, конфронтація та ін. Встановлено джерело цих ідей і методів – Святе Письмо. Показані розбіжності між обома напрямами
і переваги біблійного християнства над психологією. Християнство звертається до глибинних причин (а не симптомів) психічних порушень, зціляє душу, наділяє здатністю
любити ворогів, звільняє від залежностей, проклять і страху смерті, розглядає цілісну людину, забезпечує критерії добра і зла, створює позитивне майбутнє.
Ключові слова: Біблія і психологія, зцілення душі, психічне здоров’я, психотерапія.

Зціленням душі (психіки) займаються переважно психологія та християнство. Обидва
напрями пропонують ідеї, які пояснюють душевне (психічне) здоров’я та практичні методи
зцілення від душевного болю і психічних порушень. З обох боків існують взаємні
упередження. Ряд психологів вважає християнство не здатним зцілити душу. Ряд християн
уникає психологію, плутаючи її з магією і екстрасенсорикою [16]. Ця невизначеність вимагає
серйозних досліджень і робить дану проблему актуальною.
Мета статті: розглянути теоретичні ідеї та практичні способи психічного зцілення,
пропоновані психологією (психотерапією) і біблійним християнством; виявити сфери перетину
обох сфер та відмінності між ними, встановити первинне джерело схожих моментів.
Способи зцілення психіки людини пропонує гуманістична психологія, зокрема особистісно-
центрована терапія Карла Роджерса [21], гештальт-терапія [19], Т-групи, групи зустрічей [7] та ін.
Технологія зцілення душі описана у Біблії та міститься у вченні та діяльності Ісуса Христа.
Справжня наука не суперечить Біблії, вона вивчає реальність, прагне до істини і
покладається на обгрунтовані емпіричні факти, отримані шляхом спостереження і
експерименту. Слово Боже відображає істину та є істиною (Іоана 17:17). Наука відчула на
собі сильний вплив християнства, котре сприяло її розвитку [15]. Біблія і наука розглядають
ту саму реальність, але підходять до неї з різних позицій.
Психіатр Фішер відзначав: “Якщо скласти усі авторитетні статті найвидатніших
психологів і психиатрів з питань психічної гігієни, скоротити їх, узяти лише саму суть, то в
результаті вийде лише примітивний і неповний переказ Нагірної проповіді, який не йде з ним
ні в яке порівняння. Вже 2000 років християнський світ тримає в руках текст, в якому
містяться усі відповіді на тривожні та безплідні питання людства. Це універсальний план
плідного людського життя, cповнений оптимізму, психічного здоров’я і задоволення”. Інший
психіатр казав: “З багатьма хворими я просто беру в руки Библію і читаю їм слова Христа –
це найкраща психотерапія” [4, c. 33-34].
Порівняймо біблійне вчення (християнство) з підходами до зцілення душі гуманістичної
психології/психотерапії. Виявимо спільні для обох сфер положення і методи.


Обидва напрями прагнуть змінити мислення людини. Психологія називає цю переміну
інсайтом, Біблія – покаянням. Мета психологічної допомоги (психотерапії) – привести людину
до інсайта чи зробити несвідоме свідомим [22]. Покаяння у грецькому оригіналі Нового Завіту –
метанойя – означає зміна мислення (Матвія 3:11, 9:13; Дії 5:31,11:18).
Психологи прагнуть, щоб клієнт усвідомив свою несвідому сферу, прийняв і зрозумів свої
мотиви та думки. Одне із завдань гештальт-терапії – розширення меж свідомості, що саме по собі
цілюще [19]. Завдяки психотерапії люди краще і глибше себе розуміють, усвідомлюють свої
бажання, почуття, приховані ідеї. Мудрість – не у приховуванні внутрішніх конфліктів, а в
усвідомленні та відкиданні поганого. Соломон, наймудріша людина, писав: “Хто ховає провини
свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний” (Приповісті 28:13).
Порушення психіки пояснюють дією психологічного захисту, який затьмарює мислення і
розуміння, люди не приймають своєї відповідальності, вважаючи причиною своїх проблем
зовнішні обставини та інших людей. Більшість осіб не бажають признавати свої негативні думки,
дії та заподіяне ними зло. Психотерапевт створює безпечну обстановку і теплі стосунки, щоб
людина змогла дослідити істину і долати психологічний захист. Визнання своїх помилок, лихих
вчинків має цілющий вплив на душу/психіку: “Отже, признавайтесь один перед одним у своїх
прогріхах… щоб вам уздоровитись” (Якова 5:16). Коли захист подоланий, мета психотерапії
досягнена, людина стає в змозі бачити і приймати реальну ситуацію.
Особиста відповідальність. Біблія відстоює свободу вибору (Повторення Закону 30:19)
і особисту відповідальність (Єзекіїль 18:20). Багато напрямів психології вважають людей
вільними відповідальними суб’єктами та спонукають їх брати відповідальність на себе [24].
Прийняття відповідальності веде до вирішення проблем і зцілення, людина з жертви
перетворюється на активного діяча.
Людям властива тенденція уникати чи перекладати відповідальність. Так, Адам
винувачував дружину в тому, що з’їв заборонений плід, натякаючи також на відповідальність
Бога, а Єва винила змія (Буття 3:12-13).
При негараздах люди схильні виправдовуватися, говорячи частіше не я помилився, а
він/ти мене довів: замість займенників я люди частіше користуються займенниками ти, ви, він,
вони, це або ми. Психотерапевт заохочує осіб висловлюватися від себе, за себе, не
розписуючись за інших, і пропонує користуватися я-висловлюваннями [13]. Так, замість ти
суперечиш собі сказати я не бачу зв’язку чи замість це обурливо – я обурений [6, с. 156].
Святе Письмо відстоює особисту відповідальність людини: “Кожен із нас сам за себе
дасть відповідь Богові” (Римлян 14:12). Біблія надає досконалий зразок особистої
відповідальності в особі Ісуса Христа. Навіть деякі світські психологи [14] вважали Христа
яскравим прикладом відповідальної актуалізаторської поведінки. У Євангелії від Марка
Христос 90 разів вжив слова Я, Моє, Мені та Син Людський, а займенник ми – лише двічі.
Біблія показує перевагу висловлювання власних ставлень, а не тлумачення чужих: “Хто бо з
людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає?” (1 Коринтян 2:11).
Принцип дзеркала / відображення. Психолог своїми діями і реакціями віддзеркалює
особистість клієнта, щоб він побачив себе немов у дзеркалі [3]. У груповій терапії учасник
отримує від групи як дзеркала зворотний зв’язок про свою поведінку [7] і краще розуміє, що
саме відбувається. Читаючи або слухаючи Слово Боже, людина помічає речі, які раніше не
розуміла; усвідомлює свої гріхи та позбавляється від них. “Бо, хто слухає слово, той подібний
до людини, що розглядає природні риси обличчя свого в дзеркалі” (Якова 1:23).

Біблія надає
людині своєрідне духовне дзеркало, в якому можна побачити себе адекватніше і виправитися,
зцілитися душевно і духовно.
Важливе вміння психотерапевта – уміння слухати. Активне емпатійне слухання означає:
менше слів, більше терпіння, увага до проблеми, уміння розуміти співбесідника та виразити
розуміння людини словесно і невербально [1; 5]. Зовнішні дії особистісно-центрованого
терапевта [21] полягають головним чином в емпатійному слуханні. Він переказує, як саме
зрозумів клієнта, надаючи зворотний зв’язок. Біблія повідомляє про важливість слухання: “Хто
відповідає на слово, ще поки почув, то глупота та сором йому!” (Приповісті 18:13); “Нехай
буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити” (Якова 1:19).
Психотерапія К. Роджерса не зводиться лише до емпатійного слухання: головними у ній є
стосунки фасилітатора і клієнта, знаменита психотерапевтична тріада К. Роджерса [21].

Багато
психотерапевтів використовують її у своїй практиці. У роджеровську тріаду входять 1) безумовне
прийняття, 2) емпатійне (співчуваюче) розуміння та 3) конгруентність (щирість).
Безумовне прийняття: особу треба приймати такою, як вона є, без умов, незалежно від її
вчинків [21]. Психолог поводиться з тактом і делікатністю, уникаючи оцінок і засудження.

Протилежне ставлення – умовне оцінювання (“я любитиму тебе, якщо ти добре
поводитимешся”). Безумовне прийняття особи (незалежно від того, чи знав про це К. Роджерс, чи
ні) є моделлю Божої безумовної любові до людини незалежно від її гріхів [12]. Син Божий не
просто проповідував про любов, але на ділі довів її, прийнявши смерть заради спасіння людей:
“А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще
грішниками” (Римлян 5:8), “Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб
послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!” (Матвія 20:28).
Біблія і гуманістична психологія одностайні в тому, що нормальним людським ставленням
є любов і прийняття (Римлян 15:7), [9]. Слово Боже закликає людей любити і приймати один
одного без умов: “Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави”
(Римлян 15:7); при цьому ставитися так не лише до тих, хто робить нам добро, але до усіх, навіть
до тих, хто шкодить нам: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть
добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує” (Матвія 5:44). Навіщо так
поводитися? Біблія і гуманістична психологія в цьому одностайні. Любов несе добро і тому, хто
любить, і тим, кого люблять: “І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я
наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі” (Повторення Закону 4:40).
Любляча людина здатна привести страждальника до зцілення. Той, хто помиляється,
помічає свої помилки, озлоблений розкаюється в злі: “Отож, як твій ворог голодний, нагодуй
його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову”
(Римлян 12:20-21). Люблячий допомагає і собі, покращує свій внутрішній стан, очищає душу від
болю і бруду. Для людини краще і корисніше любити і прощати, ніж ненавидіти і злитися.
Емпатія (доброта, співчуття). Добре ставлення дозволяє людині, що страждає, вільно
та чесно досліджувати своє несвідоме, не боячись засудження, визнавати свої таємні
негативні мотиви та думки і позбавитися від них. Біблія говорить: “Божа добрість
провадить тебе до покаяння” (Римлян 2:4). Умова, що спричиняє зміну ставлення і
мислення (покаяння), – це доброта. Якщо ми хочемо, щоб людина змінилася накраще, треба
проявляти до неї доброту, співчуття. Біблія повна закликів до доброти і прикладів доброти
Бога і віруючих: “Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного
пошаною!” (Римлян 12:10; Див. також 1 Івана 4:12, Галатам 6:2).
Третя складова терапевтичної тріади К. Роджерса – щирість, конгруентність, тобто
здатність не кривити душею, бути самим собою. Коли людина відчуває, що з нею поводяться
чесно, у неї виникає довіра, бажання досліджувати увесь спектр своїх переживань і мотивів, а не
тільки схвалюваних суспільством. Тим самим одержується більш об’єктивна картина. Біблія
однозначно висловлюється з приводу правди (істини) і брехні (лжесвідчення). Дев’ята заповідь
виступає проти брехні: “Не свідчи неправдиво на свого ближнього!” (Вихід 20:16). Біблія закликає
відмовитися від лицемірства, “щоб були ми правдомовні в любові” (Ефесян 4:15; Луки 12:1).
Якщо психотерапевт виявляє щирість, безумовне прийняття і доброту (емпатію), то
зцілення обов’язково станеться [23]. При цьому спеціальні знання мають другорядне значення. Це
твердження перекликається із словами Апостола Павла: “Знання ж надимає, любов же будує!” (1
Коринтян 8:1). Примітною є відсутність формальної освіти у більшості Апостолів, однак, вони
перевернули світ Благою Звісткою. “А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то
люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були” (Дії 4:13).
Безоцінне ставлення до особи. Відмова від оцінок, безумовне відношення до особи є
передумовою поліпшення і налагодження стосунків, надання об’єктивного зворотного зв’язку
[5], оздоровлення психіки [21].
Слово Боже виступає проти спроб оцінювати і судити інших: “Не судіть, щоб і вас не
судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти,
такою відміряють вам” (Матвія 7:1-2; Римлян 2:1) [6].
Приєднання. Допомагач (психолог) повинен приєднуватися до людини в її внутрішніх
ставленнях і навіть у зовнішніх проявах (у позі, міміці, мові). Психолог не протиставляє себе,
не сперечається, не відговорює і не переконує людину в її неправоті.

Протиставлення викликає
відчуження і провокує психологічний захист, а приєднання веде до взаєморозуміння, довіри до терапевта. У результаті терапія виявляється ефективною. Біблія говорить: “Тіштеся з тими, хто
тішиться, і плачте з отими, хто плаче!” (Римлян 2:15). Слово Боже також застерігає проти
суперечок, радить приєднуватися до інших, де тільки можливо: “Остерігайсь нерозумних
змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, бо вони некорисні й марні” (Тита 3:9;
Римлян 12:18). Апостол ділився своїм досвідом, як він знаходив шлях до серця людей: “Від
усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як
юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не
бувши, щоб придбати підзаконних… Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я
був усе, щоб спасти бодай деяких” (1 Коринтян 9:19-22).
Конфіденційність (нерозголошення приватної інформації) – важлива моральна умова
психотерапії. Психолог зобов’язаний зберігати в таємниці почуте від клієнта [18].
Учасників тренінгових груп також попереджають про важливість зберігати в таємниці чужі
секрети [7]. Це створює атмосферу безпеки і довіри, люди наважуються розкритися перед
іншим(и). Біблія застерігає проти розголошення чужої приватної інформації: “не виявляй
таємниці іншого” (Приповісті 11:13).
Позитивне саногенне мислення – ключ до успіху: “бо як у душі своїй він обраховує,
такий є” (Приповісті 23:7) [5]. Термін “саногенне” вказує, що це мислення веде до здоров’я,
позбавляє від психічних порушень; “позитивне” виражає його характер – думати про добро,
про гарну сторону подій і вчинків [5]. Коли трапилося погане, варто пошукати в цій події
позитивний сенс, думати про неї, як про щось здатне навчити корисному.
Психологічні проблеми виникають через неправильне мислення і розв’язуються шляхом
корекції мислення. Психолог (особливо когнітивного напряму) прагне добитися
відповідності людських думок дійсності. Люди, які страждають від душевного болю,
зосереджені на своїй проблемі, а не на її вирішенні, тому перебільшують негативне і роблять
з мухи слона. У християнському журналі наводилося почуте кимось у церкві: “Хвилювання і
тривоги – це постійно думати про проблему. Постійно думати про Бога – це роздуми,
міркування. Якщо ви знаєте, як хвилюватися, то ви знаєте, як міркувати. Роздумуйте про
Христа, а не про свої проблеми” [20]. Апостол Павло закликав до думок про добро: “Браття,
що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе,
що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!” (Филип’ян 4:8).
Його рекомендацію називають рецептом духовного здоров’я.
Конфронтація. Направильні дії людини треба обговорювати безпосередньо з опонентом,
з котрим у нас непорозуміння чи конфлікт [7]. Якщо вас скривдили, краще звернутися
безпосередньо до кривдника, а не до сторонніх у нього за спиною [7]. Христос дав чіткі
рекомендації: “А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та
ним самим” (Матвія 18:15). Якби усі так поводилися, величезна кількість проблем розрішилася
б, ми б уникли стількох образ і ненависті!
Відмова від розмов “про”[19] означає говорити не про проблему, а звернення до
проблеми. Проблеми треба не уникати, а зустріти прямо, звертаючись до неї. Цей принцип
висловив Христос: “Як хто скаже горі цій: порушся та й кинься до моря, і не матиме
сумніву у серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!”
(Марка 11:23). В скрутні часи треба розповідати не про наші лиха і проблеми, а звертатися
до них і наказати їм прибратися [8].
Отже, між біблійним християнством і психотерапією існує багато спільного [10]. Це
спільне сильно відрізняється від пануючих у світі тенденцій і розхожої “мудрості”.
Виникає також питання: хто ж автор цих спільних рис? Хто запозичив у кого? Наука
вимагає віддавати належне джерелу, котре уперше згадувало ідею чи метод, і вважати його
автором або першоджерелом. Психологія виникла наприкінці ХIХ ст. Новий Завіт писався у 1 ст.,
а Старий – з ХV по V століть до Р.Х. Тобто психологія через свою молодість не могла вплинути
на Біблію. Отже, біблійне вчення є першоджерелом терапевтичних ідей і методів зцілення душі.
Коли автор дізнається, що його ідея була описана кимось раніше, він посилається на
попередника, бажаючи уникнути плагіату (наукового крадійства). Ми закликаємо психологів дотримуватися наукової етики і віддавати данину поваги першоджерелу,
посилаючись на Священне Писання.
Між психологією і християнством існують і відмінності. Біблійне вчення і віра в Бога
перевершують психологію у багатьох сферах. Ось деякі з них.
Більшість напрямів психотерапії мають справу лише з симптомами (конфліктами,
травмами, проблемами), не торкаючись глибинних причин, які лежать в основі психічних
порушень. У Писанні міститься ідеальна концепція і практика психічного зцілення. Її Автор
створив нас, знає нашу природу, Йому відомі причини наших проблем, усі закони і методи
зцілення. Він готовий відкрити їх через Своє Слово будь-кому: “Він послав Своє слово та їх
оздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!” (Псалом 107:20).
Біблія вказує шлях до ідеалу – святості – через особистість Ісуса Христа. Слово Боже
виявляє корінь зла, глибинну причину психічних порушень і хвороб – гріх – і дозволяє
отримати над ним перемогу. “Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і
будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати
всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я
Господь, Лікар твій!” (Вихід 15:26). Здоров’я і зцілення – це благословення, хвороба –
прокляття (Повторення Закону 28:1-2, 13, 15, 27-29, 34). Незаслуженне прокляття не
сповниться (Приповісті 26:2). Через віру у Христа і звершене Ним на хресті можливо
звільнитися від проклять і зцілитися (Галатам 3:13-14; Ісая 53:4-5).
Психологія може допомогти на шляху до поліпшення, але переробити натуру людини з
гріховної на духовну вона не може [11]. “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може
ввійти у Царство Боже” (Іоана 3:5).
Християнство може зробити людину здатною любити усіх, навіть ворогів. Психологія може
певним чином допомогти налагодити стосунки, але наділити здатністю любити навіть ворогів
вона не в змозі. Без Божої любові в серці через будь-яку образу ми легко втрачаємо душевну
рівновагу, впадаємо в депресію, відчуваємо тривогу, ненависть, злість. Ці явища несумісні з
душевним здоров’ям і поступово ведуть до серйозних психічних розладів.
Безумовне прийняття психотерапевтом клієнта діє лише під час психотерапії. За дверима
кабінету психолог не зобов’язаний любити клієнта. Якщо клієнт, скажімо, поскаржиться на
психолога, “безумовна любов” терапевта швидко зміниться на “умовне оцінювання” та
неприязнь. Християнська ж любов, маючи своїм джерелом Божу істоту, до Якої причащається
християнин (1 Петра 1:3-4), поширюється на усіх людей, включаючи кривдників, і проявляється
незалежно від поведінки опонентів. Якщо віруючого переслідують і кривдять, справжній
віруючий продовжує любити кривдників. Слава Богу, на світі є такі люди.
Віра в Слово Боже дає можливість усвідомити і вирішити інші глибинні проблеми, котрі
психологія вважає нерозв’язними: повне позбавлення від залежностей (алкоголізму, наркоманії
та ін.), від докорів сумління через скоєне непоправне зло; звільнення від спадкових і
прижиттєвих проклять [17, pp.33-40]. “Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча
обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа” (Євреїв 4:12).
Християнська віра зціляє від страху смерті, дає розраду тим, хто втратили близьких, і
надію на зустріч з ними знову. Психологія може лиш полегшити біль втрати. Віра здатна зцілити
біль і силою Божою навіть воскресити мертвого. Так, син Ендрю Уоммака помер, його відвезли в
морг, де йому почепили бірку на ногу і поклали в холодильник. Він пролежав мертвий у морзі
більше 4 годин, труна вже потемніла. По молитві віри батьків юнак воскрес з мертвих [25] і
згодом став працювати в місії Е.Уоммака.
Біблія надає надійний критерій визначення добра і зла, розрізнення правильного від
неправильного. Психологія не забезпечує надійний критерій для визначення цих категорій. Вона
переважно вважає, що кожен може судити так, як хоче. Навіть етичні стандарти різних шкіл та
груп психологів варіюють залежно від різних країн і традицій шкіл. Така позиція веде до
подальших проблем: нерозпізнане і сприйняте зло рано чи пізно приносить гіркі плоди.
Якось я спостерігала роботу психолога з конфліктними стосунками в сім’ї. Він заохочував
доньку заявити матері: “Пішла до біса”. Ця порада суперечить п’ятій заповіді: “Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі” (Вихід 20:12). Той, хто кляне батьків, псує
з ними стосунки і скорочує своє життя. Зазначу, що психологія не вчить проклинати людей.
Однак, без чітких моральних норм і критеріїв правильного та неправильного люди самі можуть
легко обирати руйнівні методи, заохочувати їх і пожинати відповідні плоди: “Коли сліпий водить
сліпого, обоє до ями впадуть” (Матвія 15:14). Працює закон посіву і жнив: “Що тільки людина
посіє, те саме й пожне!” (Галатам 6:7).
Психологія, прагнучи зцілити психіку, поглинена подіями “тут і тепер” [7]. Вона звертає
переважну увагу на відчуття і емоції, багато в чому обмежена чуттєвим пізнанням (зір, слух,
дотик), котрий Біблія називає тілесним (плотським) розумом: “Бо думка тілесна – то смерть, а
думка духовна – життя та мир” (Римлян 8:6). У методі “тут і тепер” є позитивний сенс, адже
страждальник зосереджений на негативному в минулому і майбутньому.

Слово Боже зціляє від
ран минулого і надає можливість творити позитивне майбутнє через віру: “Віра ж є здійснення
очікуваного і впевненість у невидимому” (Євреїв 11:1). Віра дає перспективу, недоступну
чуттєвому пізнанню, здійснює очікуване добро попри те, що ми відчуваємо плотським
розумом тут і тепер. Віра покладається на Слово Бога і знає, що Бог уже відповів на прохання,
зробив обіцяне (наприклад, зцілення), яке потім проявляється у відчутній реальності [8]. Я –
свідок багатьох звершених Всевишнім чудес у моєму житті та житті друзів і близьких,
включаючи зцілення організму і психіки.
Психологія обмежена своїм предметом (вивченням поведінки і психіки), зосереджена
лише на психічному рівні у відриві від духовного. Людина сприймається обмеженою,
усіченою. Християнство бере людину в цілому, в єдності її фізичного, психічного,
соціального і духовного рівнів.
Знати межі можливостей психології – не означає недооцінювати її вплив на життя, але
оцінювати його більше реально [11]. Якби психологія бралася за непосильну задачу,
втручаючись з природними методами дослідження (спостереженням і експериментом) у
сферу надприродного, то це було б неправильно. “Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш
ти аж до кінця Всемогутнього?” (Йов 11:7).
Рамки можливостей психології зовсім не безмежні. Психологи не всемогутні і не всезнаючі.
Але Бог – Всемогутній і Всезнаючий. Прибігаючи до Його допомоги, співпрацюючи з Ним, ми
виходимо за межі людських можливостей і набуваємо доступ до невичерпного небесного джерела
здоров’я і зцілення. “Бо для Бога можливе все!” (Марка 10:27).

Література
1. Аттватер И. Я вас слушаю…: советы руководителю, как правильно слушать собеседника. – 2-е изд. /
Иствуд Аттватер. – М.: Экономика, 1988. – 111 с.
2. Біблія. [Електронний ресурс]. The Ukrainian Version of the Bible. Copyright © 1996 Bob Jones
University. Version ID: UKR. Description: Ukrainian. Number of Books: 66. Назва з титул. екрану.
3. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности / Бондаренко Александр Федорович. – К.:
Киевский гос. пед. ин-т иностранных языков, 1991. – 189 с.
4. Мак-Дауэлл Дж. Не просто плотник: Пер. с англ. 3-е изд. / Джош Мак-Дауэлл. – М.: Совмест. сов.-
америк. предприятие “Соваминко”, 1992. – 126 с.
5. Мелибруда Е. Я–Ты–Мы. Психологические возможности улучшения общения: Пер. с польского /
Ежи Мелибруда. – М.: Прогресс, 1986. – 256 с.
6. Ноэль-Цигульская Т.Ф. Преодоление ошибок интерпретаций и оценок в общении / Ноэль-
Цигульская Татьяна Федоровна // Психология общения ХХ1 век: 10 лет развития: Сб. материалов
международной научно-практической конференции. Т. 1. – М.: Обнинск, 2009. – С. 154-157.
7. Рудестам К. Групповая психотерапия: Пер. с англ. / Кьелл Рудестам. – СПб.: Изд-во “Питер”, 2000. – 384 с.
8. Уоммак Э. Как лучше молиться: Пер. с англ. / Эндрю Уоммак. – СПб.: Древо жизни, 2011. – 176 с.
9. Фромм Э. Искусство любить: Пер. с англ. – 2-е изд. / Эрих Фромм. – М.: АСТ, 2010. – 220 с.
10. Цигульська Т. Вивчення схожих аспектів християнства і гуманітарної терапії / Цигульська Тетяна //
Збірник наукових праць. – Кіровоград: Кіровогр. ін-т регіонального управління економіки, 1999. –
№1. – С. 93-99.
11. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологія: як допомогти собі та іншим. Навчальний
посібник з курсу “Психологія”. Рекомендов. Мін-вом освіти України / Цигульська Тетяна
Федорівна. – К.: Наукова думка, 2000. – 190 с.
12. Цигульська Т.Ф. Теорія і практика психотерапії. Навчальний посібник / Цигульська Тетяна
Федорівна. – Кіровоград: Поліграфія, 1998. – 70 с.
13. Шапиро Д. Конфликт и общение. Путеводитель по лабиринту регулирования конфликтов / Шапиро
Даниэль. – Минск: Тесей, 1999. – 288 с.
14. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ. / Эверетт Шостром. – Минск:
ТПЦ “Полифакт”; 1992. – 127 с.
15. Clark R. Science and Christianity – A Partnership / Robert E.D. Clark. – Mountain View, Calif., Pacific
Press, 1972. – 192 p.
16. Jones S. L., Butman R. E. Modern psychotherapies: a Comprehensive Christian Appraisal / Stanton L.
Jones & Richard E. Butman – Downers Grove, Illinois, Inter Varsity Press, 1991. – 425 p.
17. Noel T. Finding Your Soul Mate / Tatyana Noel. – Bloomington, Indiana, Xlibris, 2010. – 108 p.
18. Pope K., Vasquez M. Ethics in Psychotherapy and Counseling. A Practical Guide. 4th edition / Kenneth S.
Pope, Melba J.T. Vasques. – Hoboken, N.J: Wiley, 2011. – 455 p.
19. Polster E. & Polster M. Gestalt Therapy Integrated. Contours of Theory and Practice / Erving & Miriam
Polster. – N.Y., Vintage Books, Random House, 1974. – 330 p.
20. Quote of the month // Adventist world. Review and Herald. – 2006, January. – P.12.
21. Rogers C. On Becoming a Person / Rogers Carl. – Boston, Houghton Mifflin, 1961. – 420 p.
22. Smith D. Psychodynamic Therapy: the Freudian approach / Smith David // Individual Therapy. –
Philadelphia, Open University Press, Milton Keynes, 1990. – P. 18-38.
23. Thorne B. Person-Centered Therapy / Thorne Brian // Individual Therapy. – Philadelphia, Open University
Press, Milton Keynes, 1990. – P. 104-126.
24. Wade C., Tavris C. Psychology / Carol Wade, Carol Tavris. – N.Y.: Harper and Row, 1990. – 698 p.
25. Wommack A. A Better Way to Pray. The Primary Purpose of Prayer / Andrew Wommack
[http://www.awmi.net/store/usa/dvd_albums/1042_d].

Tatiana Noel-Tsygulska
Biblical christianity & psychotherapy on healing of the soul (mind)

The article reveals common ideas & methods for both Psychology & Christianity: insight,
making unconscious conscious, personal responsibility, unconditional positive regard, non-
judgmental attitude, empathy, congruity, confidentiality, positive thinking, confrontation, etc.
Primary source of these ideas historically identified: it is Holy Scripture. Divergences between the
two approaches & advantages of the biblical Christianity over Psychology are shown: the Bible
addresses the underlying cause (not symptoms) of mental disturbances, heals the soul, imparts
ability to love enemies, delivers from addictions and curses, from fear of death; it considers the
whole person, provides criteria of right & wrong, creates positive future.
Keywords: Bible & Psychology, healing of soul, mental healing, psychotherapy.

Тетяна Ноель-Цигульська, канд. психол. наук Copyright 2008

Татьяна Ноэль-Цигульская
Библейское христианство и психотерапия об исцелении души (психики)

Выявлены общие для психологии и христианства теоретические положения и
практические методы исцеления: инсайт, осознание бессознательного, принятие личной
ответственности, безусловное принятие, безоценочное отношение, эмпатия,
конгруэнтность, присоединение, конфиденциальность, положительное мышление,
конфронтация и др. Установлен источник этих идей и методов – Священное Писание.
Показаны расхождения между обоими направлениями и преимущества библейского
христианства над психологией. Христианство обращается к глубинным причинам
психических нарушений, а не к их симптомам; наделяет способностью любить врагов;
исцеляет от зависимостей, проклятий и страха смерти; рассматривает целостного
человека; обеспечивает критерии добра и зла; создает положительное будущее.
Ключевие слова: Библия и психология, исцеление души, психическое здоровье,
психотерапия.