Help From Above/Помощь Cвыше

“Незаслуженное проклятие не сбудется“

- Притчи Соломона 26:2

Пролог

Правда удивительнее вымысла. Вначале я предлагала читать историю, случившуюся со мной, только друзьям. Она впечатляла их и вселяла оптимизм. Они посоветовали её опубликовать. Из отчужденного синего чулка, обреченного на одиночество, я стала счастливой замужней женщиной.

За моей уникальной историей стоит общий метод. Он работает и годится для всех. Когда вы примените его на практике, то убедитесь в этом воочию. Моя главная цель - поделиться с вами великолепным открытием источника решения проблемы одиночества и методом успешного поиска своего суженого или суженой.

Татьяна Ноэль-Цигульская

1. Потомок царя Соломона

Ещё когда мне было семь лет, я живо прочувствовала и осознала, что для меня самое главное в жизни - любить и быть любимой. Неизвестно откуда всплыла и долго меня не покидала яркая картина. Свежесть реки. Тенистая роща. Стройный темноволосый молодой человек стоит на берегу и ждёт свою избранницу. Ему навстречу плавной грациозной походкой идёт девушка. На ней белое бальное платье, подчёркивающее фигуру, с пышной воздушной юбкой. Её лицо озаряет счастливая улыбка. Она раскидывает руки для объятий. Она уверена в своём счастье, во взаимной любви. И эта девушка - я. Позднее это детское впечатление переросло в убеждение, что мой смысл жизни - в любви к мужчине. Мне хотелось себя ему посвятить и жить для него и им. Но коварный голос внутри нашептывал: “Ничего у тебя не выйдет”. И я слушала его. Более того, я верила ему.

Те, в кого я влюблялась, были ко мне либо равнодушны, либо относились с пренебрежением или насмешкой. (more…)

Тетяна Ноель-Цигульська

Розділи із навчального посібника “Загальна та прикладна психологіяЖ Як допомогти собі та іншим”. Курс лекцій. Рекомендовано Міністерством освіти України. Київ, Наукова Думка, 2000.

1. Біхевіоризм

Біхевіоризм (теорія поведінки) виник у США на початку XX ст. Засновником був Джон Уотсон (1878-1958). Навчаючись на психологічному факультеті Чиказького університету, він багато уваги приділяв психології, але невдовзі розчарувався. Виявилося, що в Уотсона бракує здібностей до інтроспекції, яка була провідним психологічним методом, у мало бажання вивчати розумові процеси і свідомість. Він прийшов до того, що психологія повинна бута такою ж точною наукою, як хімія, фізика, біологія. (more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

Легко ли общаться? И что такое общение вообще - просто обмен словами? Припомните недавнее недоразумение, произошедшее между вами и кем-то из окружающих. Что произошло? Конечно же, вы обменивались словами. Но всё же настоящего общения не вышло. Почему?

(more…)

Тетяна Ноель-Цигульська

Розділи із навчального посібника “Загальна та прикладна психологія. Як допомогти собі та іншим”. Курс лекцій. Рекомендовано Міністерством освіти України. Київ, Наукова Думка, 2000.

Мартін Бубер розділив позиції і взаємовідносини між людьми на дві категорії: «Я-Ти» і «Я-Воно». Коли відносини «Я-Ти» існують у кожного учасника спілкування, то вони свідомо чи несвідомо, передають один одному приблизно такі повідомлення,: «Я - особистість, і ти - особистість. Я - важлива людина, і ти - важлива людина. У мене є почуття, і у тебе є почуття. Я хочу, щоб мене вислухали, і ти заслуговуєш на те, щоб бути вислуханим. Я хочу, щоб мене розуміли, і ти хочеш, щоб розуміли тебе». Відносини категорії «Я-Воно» зовсім інші і виражають діаметрально протилежну позицію: (more…)

I. Поняття й етапи спілкування

Чи легко спілкуватися? І що таке спілкування взагалі - простий обмін словами? Пригадайте недавнє непорозуміння, яке відбулося між вами і кимось із оточуючих. Що відбулося? Звичайно ж, ви обмінювалися словами. Але все-таки справжнього спілкування не вийшло. Чому?

Звернемося спочатку до поняття спілкування. Відомий психолог А.В.Петровский дав йому таке визначення: “Спілкування - це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності” (Загальна психологія, 1986, с.128).

Яким же чином здійснюється цей багатоплановий процес? Які в нього етапи? На жаль, іноді цей процес буває неповним і веде до непорозумінь, тому він що обмежується лише трьома етапами. Розглянемо їх на прикладі звичайної буденної ситуації.

1. Перш за все в одного з учасників виникає початкова думка. Скажімо, така. Микола любить житній хліб. Він довідався, що його сусідка збирається до крамниці. У Миколи виникає думка про необхідність придбати житній хліб, і він хоче передати її Марії. Він збирається попросити дівчину купити для нього чорного хліба.

2. Початкове словесне вираження. Учасник спілкування, що надсилає інформацію, джерело повідомлення, називається комунікатором, а того, хто слухає і приймає повідомлення, називають реципієнтом¹. Микола (комунікатор) говорить Марії (реципієнту): “Мені потрібний хліб, прошу тебе, зайди, будь ласка, у хлібний відділ і купи мені буханець хліба”.

3. Початкове розуміння з боку слухача. Реципієнт (Марія) чує слова Миколи (комунікатора) і до її свідомості доходить певний сигнал. Їй здається, що цей сигнал відповідає тому, про що веде мову Микола. Однак, сигнал, посланий комунікатором і сприйнятий реципієнтом, хоча і схожі (хліб), але їх значення не збігаються. Марія вирішила, що хлопцю необхідний білий пшеничний хліб, і тому вона купила Миколі саме такий хліб. Марія була переконана, що виконала його прохання, але він залишився незадоволений.

Отже, якщо учасники спілкування здійснюють тільки три кроки, викладені вище, досить вірогідно виникнення непорозуміння. З’явилася початкова думка, відбувся обмін словами, але спілкування виявилося невдалим, тому що реципієнт неправильно зрозумів зміст повідомлення, яке намагався виразити комунікатор. Розуміння змісту слів обома учасниками спілкування не збіглося. Що ж робити?

Для того, щоб переконатися, що повідомлення було передано і сприйнято правильно, без втрат і перекручень, і що спілкування пройшло ефективно, необхідно здійснити ще чотири кроки:

4. Зворотний зв’язок. Даний етап спілкування абсолютно необхідний, інакше ми можемо легко втратити зміст навіть такого простого повідомлення, як “хліб”. Для цього нам не потрібно уявляти собі справу так, ніби-то те, що ми зрозуміли, і було тим, що намагалася повідомити людина. Імовірність правильної розшифровки значень, які ми приписуємо словам, різко збільшиться, якщо реципієнт за допомогою зворотного зв’язку повідомить комунікатору, як він зрозумів значення почутих (або прочитаних) ним слів. Марії варто було б уточнити в Миколи щось на зразок такого: 1) “Тобто тобі потрібний білий хліб” або 2) “Який саме хліб тобі купити?”.

В першому випадку вона висловлює своє припущення з приводу того, як вона зрозуміла повідомлення, припускаючи, що її розуміння правильне. Граматично таке припущення може мати форму оповідального речення. В другому випадку вона передбачає можливе ускладнення і просить Миколу роз’яснити своє прохання. Граматично це може бути питання.

Таким чином, зворотний зв’язок - це твердження або питання, призначені для того, щоб показати комунікатору, що саме зрозумів реципієнт.

5. Усвідомлення непорозуміння. Завдяки зворотному зв’язку Микола усвідомлює, що Марія неточно його зрозуміла, і це спонукує його до подальших кроків. Усвідомити виникле непорозуміння можливо тільки за наявності попереднього етапу спілкування - зворотного зв’язку. Спроби співрозмовників розв’язати непорозуміння без надання адекватного зворотного зв’язку приречені на невдачу. Це все рівно, що намагатися ввійти в систему, не знаючи пароля або коду.

6. Прояснення початкового словесного вираження. Микола говорить знову, звертаючись до Марії, але цього разу він підбирає такі слова, що дозволяють прояснити, що саме він має на увазі: “Мені потрібний житній хліб”. Тепер зміст його повідомлення може бути зрозумілий більш правильно.

7. І нарешті останній етап - точне розуміння. Цього разу Марія у Марії з’являється правильне розуміння того, якого роду хліб потрібен Миколі («Супружество», 1988).

Ця схема грубо ілюструє і пояснює процес розуміння і прояснення змісту, вкладеного нами в слова. На простому прикладі ми простежили, як легко може статися, що одна людина невірно розуміє іншу в тім, що стосується такого знайомого повсякденно використовуваного предмета, як хліб. Як часто ми намагаємося спілкуватися з приводу набагато більш складних тем - наших інтересів, переконань, інтимних переживань - при цьому навіть не задумуючись над тим, як ми виражаємо зміст ідей, як нас розуміє співрозмовник і як ми розшифровуємо виражену їм інформацію. Тому важливо простежити, як відбувається спілкування і як навчитися спілкуватися більш точно й успішно.

(more…)

1. слово «реципієнт» зустрічається в медицині, коли йдеться про людину, якій переливають кров від донора, тобто в обох випадках реципієнт одержує, приймає щось - або інформацію, або кров. [-]

Тетяна Ноель-Цигульська

Чому люди нас не розуміють? Тому є чимало причин. Сьогодні ми зупинимося на одній з них, котра трапляється, мабуть, найчастіше.

Грубим порушенням спілкування є оцінки особистості, тобто наклеювання ярликів на людей типу таких: “Ти нещирий “, “Ви зарозумілий “, “Вона вперта”, “Вони скупі ” і т.д. Інакше кажучи, ми судимо інших людей, виносимо висновок або “вирок” про те, що із себе представляє та або інша особистість.

Справжній суддя, щоб винести справедливий вирок, повинен мати в наявності всі необхідні факти стосовно цієї справі.

Якщо ж це не юридична, а життєва ситуація, то в нас ніколи немає всіх потрібних фактів. Більшість з наших доводів - це усього лише домисли (інакше кажучи те, що я припускаю, тобто додумую, чого ця людина хотіла, про що вона думала, що почувала, чому вона так повелася і т.д.).

У тім, що це правда, легко переконатися, звернувшись до ситуацій, у яких хтось засуджує нас. У такому випадку ми дуже добре розуміємо, що людина помиляється, адже вона багато чого про нас не знає. Але от коли ми самі засуджуємо когось, забуваємо про це і беремося судити. А суддя можливий тільки один - той, хто знає про нас все і вільний від упередженості - це Всевишній. Він знає нашу психологію. Адже Він нас створив. «¹¹ Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя’ (Якова 4:11).

Але як же бути, якщо ми зустрічаємося з тим, що люди поводяться неправильно, здійснюють небезпечні дії?

Є істотна різниця тим часом, щоб судити людини і визначити її вчинок. Легше зрозуміти цю різницю, якщо прикласти її до себе. Саме на собі це добре відчула я й розуміли інші люди в ході психологічних вправ.

Уявіть таку ситуацію. Ви повелися неправильно. До вас підходить людина і заявляє: ‘Ти - дурень’ або ‘Ти - дурна’. Що ви відчуєте ? Тільки чесно! Чи приймете ви доброзичливо або хоча б спокійно подібний осуд? Мені, наприклад, у ситуаціях такого роду знаходитися було найвищою мірою неприємно. Виникав внутрішній опір, часом ворожість. Ніякого бажання виправитися, усі сили були спрямовані на боротьбу з кривдником. Такі судження або негативні оцінки я від інших не приймала. Чи набагато Ви відрізняєтеся від мене в цьому відношенні?

А тепер інша ситуація. Ви зробили те ж саме, що й у перший раз. До вас знову підходять і говорять: ‘Ти повувся (повелася) нерозумно’ або ‘Ти зробив (зробила) дурний учинок’. Що ви відчуваєте цього разу ? Мені було незрівнянно легше прийняти таку критику у формі визначення моєї дії, і погодитися з людиною. Виникало бажання щось виправити.

Коли ми намагаємося визначити особистість людини (відповідаючи на питання: ‘Яка вона?’) або вішаємо на неї ярлик (’він безсовісний ‘, ‘вона байдужа’), ми її судимо, засуджуємо. Коли ж ми визначаємо дії (відповідаючи на питання ‘Що він робить або зробив?’) або кваліфікуємо вчинки (’це легкодухо’, ‘ти повівся чесно’), в такому випадку ми не намагаємося судити її особистість ; ми не оцінюємо, який він людина - поганий він або гарний, чесн або брехлив, добр або злий і т.д.

Проникливий читач міг помітити, що у всіх попередніх прикладах ми вказуємо пальцем на іншу людину, ‘тикаємо’ в обох розуміннях - і в розуміннні того, що тикаємо в нього пальцем, і також ‘ТИ’каем, або ‘ВИ’каем, тобто зловживаємо займенником другої особи. При цьому наша власна особистість, діяльність і позиція залишаються в тіні. Ми уникаємо тверджень зі словом ‘я’, ‘мені’, тобто уникаємо особистої відповідальності за те, що відбувається¹. Чи є ми незацікавленими об’єктивними спостерігачами? Моя відповідь: у природних обставинах ніколи. Ми завжди суб’єктивні, упереджені, ми реагуємо самолюбиво й емоційно. Наші емоції, почуття, відносини - це теж факти - факти нашого внутрішнього суб’єктивного досвіду. І рішення проблеми не в тім, щоб знищити свої почуття і перетворитися на бездушного робота, а в тому, щоб зрозуміти, усвідомити, що саме ми почуваємо, як ставимося до людини і до її дій, і як ці почуття і відносини впливають на моє сприйняття людини і ситуації. Замість “ти”-висловлень набагато честніше і корисніше для обопільного спілкування користуватися “я”-висловленнями. Наприклад, не говорити, “Ти підвів мене”, а “Я розчарувалася в тобі”; замість “Ти ненадійний ” сказати “Я почуваю, що не можу на тебе покластися” ².

Які переваги в спілкуванні без оцінювання³?

(more…)

1. Шапиро Д. Конфликты и общение. - Кишинеу: ARC, 1997. Мелибруда Е. Я - ты - мы. - М: Прогресс, 1986. [-]
2. Цигульська Т.Ф. Загальна та прикладна психологiя: як допомогти собi та iншим. Киiв, Наукова Думка, 2000 [-]
3. Принцип безоцінності - один із принципів відносин, що допомагають, відкритий засновником гуманістичної психології Карлом Роджерсом. Див. Роджерс К. Становлення особистості. C. Rogers. On becomіng a Person. - Boston: Houghton Mіfflіn, 1961. [-]

Тетяна Ноель-Цигульська

“І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!”

(Івана 8:32)

Часом у дискусіях хто-небудь із опонентів вирікає: ‘Істина відносна, у кожного своя правда. Це правильно для тебе, але не для мене’. Чи не так це? Чи істина відносна? Чи існує абсолютна істина? Дана проблема глибока, над нею билися століттями, і не думаю, що зможу дати вичерпну відповідь на ці питання. Спробую розглянути деякі психологічні аспекти цієї проблеми.

Багато в чому непорозуміння при з’ясуванні істини виникають тоді, коли люди плутають думки і факти. На жаль, таку плутанину допускають багато людей, навіть дуже розумних. Давайте спочатку розберемося з поняттями ‘думка’ (мнение) і ‘факт’.

(more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

В общении принято выделять три структурных компонента: коммуникацию как обмен информацией, интеракцию как обмен действиями и перцепцию как восприятие и понимание людьми друг друга. Успех общения зависит от каждой из них. Рассмотрим вначале коммуникацию.

Какую коммуникацию можно считать эффективной? Простейший, но неточный ответ: ту, которая содействует достижению цели коммуникатора¹. Здесь не учитывается другой участник общения, ведь у реципиента² есть свои цели, и то, что полезно для одного, может быть вредным для другого.

Более правильным будет ответ, предлагаемый Д. Жуковым (1988): эффективная коммуникация - обеспечивающая продвижение в решении проблемы с использованием оптимальных средств с целью достижения взаимопонимания между партнерами.

Каковы условия эффективной коммуникации ?

Среди объективных и более общих условий следует назвать общий язык (единую систему кодирования и декодирования информации), а также общий словарный запас у участников общения. Имеют значение также субъективные, личностные условия эффективной коммуникации, зависящие от личности партнеров. Можно назвать три таких фактора (Е. Мелибруда, 1986): надежность коммуникатора, понятность его сообщения и учет обратных связей относительно того, насколько правильно его поняли.

Важнейшим из этих факторов является надежность коммуникатора, определяющая степень доверия реципиента к сообщаемым сведениям. Исследователи установили, что личности, оценивающие партнёра как надёжного, обладали значительным возможностями влияния на собеседника. Очевидно, определённые действия коммуникатора могут повышать его надёжность в глазах реципиента и за счёт этого возрастает степень доверия в общении. От чего зависит надежность? Можно указать на четыре составные части:

а) откровенная демонстрация своих намерений,

б) проявление теплого и доброжелательного отношения,

в) демонстрация своей компетентности в обсуждаемом вопросе,

г) умение убедительно излагать информацию,

д) соответствие между вербальными и невербальными способами общения.

а) Когда мы верим в добрые намерения партнера, то испытываем к нему чувство близости, готовы верить ему. Однако нередко партнеры плохо сознают намерения друг друга и ориентируются на свои домыслы относительно мотивов другого. Если коммуникатор скрывает свои мотивы, даже из наилучших соображений, реципиент начинает сомневаться в его надежности. Скрывающий свои намерения вынужден напряженно следить за тем, что он хочет сказать и о чем смолчать. Для этого он использует всяческие маневры, манипуляции, направленные на дезориентацию партнера. Такая неискренность коммуникатора возбуждает подозрения у реципиента. Поэтому партнеры, заинтересованные в обоюдном доверии, стремятся максимально откровенно демонстрировать свои намерения, даже если имеются опасения, что другой их не одобрит.

б) Степень надежности коммуникатора значительно возрастает, когда, ощущая теплые чувства к реципиенту, он умеет их ясно выражать. Иногда этому мешают неписаные правила, ограничивающие проявления положительных чувств относительно людей. Кое-кто усматривает в такой откровенности что-то неправильное, даже позорное. Если в то время, когда людям хорошо вместе, они не обнаружат своих чувств, общение утратит чрезвычайно важное содержание, которое могло бы закрепить и углубить их отношения.

в) Надежность коммуникатора зависит от уверенности реципиента в нем как в источнике информации. Этому способствуют логичность мышления коммуникатора, подтверждение его информации независимыми источниками, его умение предусматривать события. Хорошо, когда коммуникатор не скрывает своей осведомленности, опыта в обсуждаемой области, своих способностей и достижений в этой сфере. Надежность возрастает за счет того, что люди, чьи мысли ценит реципиент, положительно относятся к сказанному.

г) Если коммуникатор умеет убедительно излагать информацию, то сила его слов возрастает. Важно, чтобы он сам верил в то, что говорит, чтобы ценил эти сведения.

(more…)

1. Коммуникатор- человек, посылающий информацию, реципиент - тот, кто её принимает. [-]
2. Коммуникатор- человек, посылающий информацию, реципиент - тот, кто её принимает [-]

Татьяна Ноэль-Цигульская

Сегодня понятие стресса приобрело особую актуальность, а умение справляться с ним превращается в насущную потребность. Но все ли мы хорошо владеем этим умением? А если заглянуть поглубже, то все ли мы правильно понимаем стресс, его природу, проявления, виды, его значение в жизни?

Термин стресс давно уже стал настолько распространённым, что у многих сложилось впечатление, что они хорошо в нём разбираются. Многим может казаться, что, когда слово знакомо, это значит, что они знают содержание соответствующего понятия. Именно об этом писал известный канадский ученый Г.Селье, основоположник теории стресса, в книге “Стресс без дистресса”: “Каждый человек ощущал его, все говорят о нем, но почти никто не берет на себя хлопот выяснить, что же такое стресс. (more…)

Уровень жизни в США - один из самых высоких в мире. И, тем не менее, ежегодно около 1,5 млн. человек переживают инфаркт, и 550 тыс. из них от него умирает. (Данные Американской кардиологической ассоциации).

Многие болезни, от которых страдают люди, являются результатом психологического состояния депрессии. (more…)

Фильвиа Фоулер Клайн

Евгений занял своё обычное место на собрании совета церкви. Он заметил, что в повестке дня опять значатся те же самые старые вопросы. Когда началась вступительная молитва, он подавил вздох разочарования. Затем начал мысленно составлять список того, что он мог бы сделать, если бы пропустил это мероприятие. (more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

Почему люди нас не понимают? Как достучаться до них? Тому есть немало причин. Сегодня мы остановимся на одной из них, которая встречается, пожалуй, чаще всего.

Грубым нарушением общения являются оценки личности, то есть наклеивание ярлыков на людей типа таких: “Ты неискренний”, “Вы высокомерный”, “Она упрямая”, “Они скупые” и т.д. Иначе говоря, мы судим других людей, выносим заключение или “приговор” о том, что из себя представляет та или иная личность.

(more…)

Депрессия вызвана рядом причин: медицинскими проблемами (болезнь Паркинсона, рассеянный склероз, волчанка или гепатит), побочным эффектом от лекарств (в частности, приписанных от повышенного давления и заболеваний сердца, антибактериальные препараты и назначаемые психиатрами). Депрессия может проявляться в физических симптомах (изменения в весе, нарушения сна, усталость, печаль), но иметь духовные корни. Эти корни могут быть связаны с чем угодно, начиная с вины или горя, и заканчивая травмой и стрессом. Но если вы боретесь с депрессией, вы каждый день сталкиваетесь с духовными проблемами. Необходимо найти способ справиться с ними, иначе они вас сокрушат.

Эдвард Т. Уэлч

(more…)

Неизвестный автор

Депрессия - явный признак ухудшения состояния организма. В большинстве случаев причину депрессии можно и нужно найти, а устранение причины устраняет и саму депрессию. (more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

Падение нравственности в обществе сказывается на росте количества дезинформации, использования других людей в эгоистических целях, попыток “подсунуть” изящно (и не очень) упакованную ложь, выглядящую правдоподобно. Особую актуальность приобретает необходимость отличить истину от подделки и встает проблема развития умений критического мышления. Что же такое критическое мышление?

Сначала укажем, чем это понятие не является. Мы привыкли к тому, что слово “критический ” связано с занятием критикой, а мы хорошо овладели умением критиковать других, находить в них недостатки, возражать и спорить. Тем не менее критическое мышление не понимают в значении “выискивающее недостатки” или “негативное”. Надо не только разоблачать ошибки и сомневаться, а также создавать новые идеи, быть продуктивным, искать объяснение непонятных данных. Важно уметь задумывать над подтекстом, уметь ставить перед собой проблемы и вопросы, и в конечном итоге, иметь открытый свободный разум.

Психологи К. Уейд и К. Таврис считают, что критическое творческое мышление - это способность и стремление оценивать разные утверждения и делать объективные суждения на основе хорошо обоснованных доказательств. Это способность видеть упущения в аргументах и не поддаваться утверждениям, не имеющим достаточных оснований (Wade C., Tavris C., 1990). Кратко и формально говоря, критическое мышление - это мышление, приводящее к объективной истине. Ведь необходимость критического мышления возникает тогда, когда появляется потребность проверять достоверность суждений, высказываемых различными личностями - или нами самыми, или другими. То есть речь идет о возможности быть кем-то введенным в заблуждение, осознанно или неосознанно. (more…)

Мистер Х: Проблема с евреями состоит в том, что они только то и делают, что заботятся о своих соотечественниках.

Мистер У.: Но записи казначейства нашего союза показывают, что евреи делают более щедрые пожертвования по сравнению с обычными благотворительными взносами не-евреев.

Мистер Х.: Это показывает, что они всегда стараются купить благосклонность и вмешаться в дела христиан. Они только и думают о деньгах, поэтому так много банкиров-евреев.

Мистер У.: Недавнее исследование показывает, что процент евреев среди банкиров незначительный, намного меньший, чем среди не-евреев. (more…)

Иметь стереотипы - хорошо или плохо?

Вам, пожалуй, не раз приходилось слышать от мужчин такие высказывания о женщинах, как “все они одинаковы”, впрочем, как и от женщин о мужчинах. Или такие мнения, как “дети хороши, когда спят зубами к стенке”, или “англичане - сухари”, “французы - прекрасные повара”, “украинцы - прижимисты и трудолюбивы”. Что между ними общего? Они все являются стереотипами - половыми, возрастными, национальными. (more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

‘И познаете истину, и истина сделает вас свободными’

(Иоанна 8:32).

Порой в дискуссиях кто-нибудь изрекает: ‘У каждого своя правда. Это правильно для тебя, но не для меня’. Или: ‘Сколько людей, столько и мнений. Истина относительна’. Так ли это? Ученые, например, стремятся обнаружить истину или как можно ближе подойти к ней.

По крайней мере так обстояли дела пару десятилетий назад. В последнее время всё чаще и чаще раздаются голоса в поддержку мнения о том, что объективной истины якобы не существует или она субъективна (т.е. правд много, у каждого человека истина своя, отличающаяся от мнения других). В ответ на задание определить что такое истина, которое я задала своим студентам христианского учебного заведения на Украине, большинство написало, что у каждого своя собственная истина. Только одна студентка написала, что правда одна и она не зависит от мнения людей (т.е. истина объективна). Такой раскол идей довольно точно отображает современную общественную ситуацию в этом вопросе.

(more…)

Татьяна Ноэль-Цигульская

По причине знакомости многих психологических терминов многие люди нередко считают, что психология - это просто здравый смысл. Они рассуждают примерно так: “Житейский опыт, мудрость, приходящая с годами, уже научили нас разбираться в том, почему люди поступают так, а не иначе. Зачем еще ученым этим заниматься, тратить свое время, еще и нас заставлять учиться?” Действительно, научные исследования иногда подтверждают то, во что многие люди верят исходя из своих житейских психологических познаний. Однако очень часто выводы, сделанные благодаря здравому смыслу или житейским знаниям, оказываются неточными и даже ошибочными. (more…)

Лэрри Йигли

Как Вы разговариваете с человеком, который безуспешно сражается со смертью? Что вы говорите ему? А если Вы христианин, как вы рассказываете ему о вечной жизни?

(more…)